Книга пісень (1892)/Гарну радоньку давали…
| ◀ Хто вперше кохає, — той Бог… | Книга пісень Поворіт до дому Гарну радоньку давали… пер.: Максим Стависький |
Я з вами розстався у літнюю спеку… ▶ |
|
66.
Гарну радоньку давали
Всі товариші мені:
„Трошечки зажди ти, друже!“
Так казали всі вони.
Ждав од їх я запомоги
І без хліба я б пропав,
Та одна людина добра
Помогла — і жить я став.
Добрий, славний чоловіче,
Дав ти їсти, дав і пить,
І ніколи не забуду
Я тебе а ні на мить.
Хтів би я тебе, мій друже,
Міцно, міцно обійнять,
Та не можу, — бо не можу
Сам себе поцілувать.
М. С.