Зівяле листя/Не боюсь я ні Бога, ні біса

Зівяле листя
Іван Франко
Перший жмуток (1886—1893)
«Не боюсь я ні Бога, ні біса…»
• Інші версії цієї роботи див. Не боюсь я ні Бога, ні біса… Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

Не боюсь я ні Бога, ні біса,
Маю серця гіпо́теку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не маю стрілецького хисту.


Не боюсь я царів-держилюдів,
Хоч у них є салдати й гармати;
Не боюсь я, людських пересу́дів,
Що потраплять і душу порвати.

Навіть гнів твій, дівчино-зірничко,
Не лякав мене ні крихітки:
Я люблю те румянеє личко
І розіскрені очі-красітки.

Лиш коли на те личко чудове
Ляже хмарою жалісна туга,
І болюще дрожання нервове
Ті усточка сціпи́ть як шаруга,

І докір десь у горлі пропаде,
У знесиллі опустяться руки,
І благає підмоги, поради
Прошибаючий погляд розпуки, —

Отоді моє серце стискає,
Мов кліщами, холодна трівога:
Біль німий мене більше лякає.
Ніж всі громи й злих сил перемога.