Зівяле листя/Не боюсь я ні Бога, ні біса
| ◀ Не знаю, що мене до тебе тягне | Зівяле листя Перший жмуток (1886—1893) «Не боюсь я ні Бога, ні біса…» |
За що, красавице, я так тебе люблю ▶ |
|
Не боюсь я ні Бога, ні біса,
Маю серця гіпо́теку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не маю стрілецького хисту.
Не боюсь я царів-держилюдів,
Хоч у них є салдати й гармати;
Не боюсь я, людських пересу́дів,
Що потраплять і душу порвати.
Навіть гнів твій, дівчино-зірничко,
Не лякав мене ні крихітки:
Я люблю те румянеє личко
І розіскрені очі-красітки.
Лиш коли на те личко чудове
Ляже хмарою жалісна туга,
І болюще дрожання нервове
Ті усточка сціпи́ть як шаруга,
І докір десь у горлі пропаде,
У знесиллі опустяться руки,
І благає підмоги, поради
Прошибаючий погляд розпуки, —
Отоді моє серце стискає,
Мов кліщами, холодна трівога:
Біль німий мене більше лякає.
Ніж всі громи й злих сил перемога.