Зівяле листя/За що, красавице, я так тебе люблю
| ◀ Не боюсь я ні Бога, ні біса | Зівяле листя Перший жмуток (1886—1893) «За що, красавице, я так тебе люблю…» |
Раз зійшлися ми случайно ▶ |
|
За що́, красавице, я так тебе люблю?
Що серце треплеться в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так і мучусь і терплю?
Чи за той гордий хід, за ту красу твою,
За те таємне щось, що тліє полускрито
В очах твоїх і шепче: „Тут сповито
Живую душу в пелену́ тісну?“
Часом причується, що та душа живая
Квилить, пручається, — тоді глибокий сум
Без твого відома лице вкриває.
Тодіб я душу дав за тебе. Та в туж мить
З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,
І відвертаюсь я, і біль в душі щемить.