За 80 день кругом світа/XXXII
| ◀ XXXI. Фікс цілком допомогає містерові Фоггові | За 80 день кругом світа XXXII. Філеас Фогг рішучо бореться з невдачею |
XXXIII. Філеас Фогг вміло вивернувся з поганого становища ▶ |
|
Вкупі з пароплавом „China“ відійшли неначе всі надії Філеаса Фогга. Бо й справді, ні один з пароплавів, що роблять рейси ніж Америкою та Европою, не відповідали містерові Фоггові: ні пароплави французької компанії, ні Гамбурзької лінії, ні компанії Іман.
Найбільш швидкі й вигідні між всіма трансатлантичними пароплавами були пароплави французької компанії.
Через день, 14-го грудня відходила „Перейра“ цієї компанії. Але вона йшла не до Ліверпулю, а так само, як і гамбурзькі пароплави — до Гавру. Перегін од Гавру до Соутгамптона міг би затримати містера Фогга й тоді даремні були-б всі його останні заходи.
Відносно пароплавів Імана, один з котрих мав вирушити другого дня: „City of Paris“, то вони зовсім нездатні були для містера Фогга. Ці пароплави призначено, головним чином, для провозу емігрантів. Машини їх малосилі, вони почасти йдуть під парою, а почасти під вітрилами: прудкість їх дуже мала. Для переїзду океану їм потрібно більш часу, ніж його лишалось у містера Фогга.
Докладна про це все джентльмен довідався з своєї подорожньої книжки, в якій зазначені були всі пароплавні рейси.
Найбільше цією невдачею журився Паспарту. Він був сам не свій від гадки, що вони спізнились всього на сорок пять хвилин. І в тому він був винуватий. Замісць того, щоб допомогати своєму панові, він робив йому тільки перешкоди в дорозі. І коли він згадував всі пригоди цієї подорожі, коли він підраховував витрачені без повернення виключно на нього гроші, коли він думав про той великий заклад та значні дорожні витрати цієї мандрівки, що стала тепер зовсім шкодливою для містера Фогга, ще й до того була причиною остаточного зруйнування його майна, то Паспарту без перестанку лаяв себе за це все. Та Філеас Фогг ні в чому не дорікав йому. Повертаючись від пристані, він тільки промовив до своїх подорожніх товаришів:
— Ходімо. Взавтра я обміркую цю справу.
Всі четверо, переїхавши через Гудзон, сіли на фіякр, який і довіз їх до готелю св. Миколи на Бродвею. Там вони наняли покої і полягали спати. Філеасові Фоггові, який спав звичайно дуже добре, ця ніч видалась занадто короткою. Але його товаришам по мандрівці хвилювання не давало заснути й ніч їм тяглась без краю довго.
Другого дня припадало на 12 грудня. Од семи годин ранку цього дня до восьми годин сорок пять хвилин вечора 21-го грудня зоставалось ще девять день, тринадцять годин і сорок пять хвилин. Як-би містер Фогг був поїхав звечора на пароплаві „China“, — одним з найкращих трансатлантичних пароплавів, то він прибув би до Ліверпуля та Лондону як раз вчасно.
Містер Фогг вийшов з готелю, наказавши своєму слузі ждати його й попередити містріс Ауду, щоб вона була готова кожної хвилини до виїзду.
Він попростував до Гудзону й почав шукати між судами, що стояли коло пристані й на якорі серед ріки, пароплава готового до вирушення. Було тут кілька таких пароплавів: з великого порту Нью-Йорка кождий день одходять кораблі в усі частини світу. Але то все були, головним чином, вітрильні судна, які не задовольняли Фогга.
Останній захід загрожував скінчитись невдачею, коли це враз Філеас Фогг угледів судно, що стояло на якорі перед батареєю поблизу від берега. Це був торговий ґвинтовий пароплав зграбного відбудования. З його димаря валив густий дим, що свідчило про скоре вирушення цього судна.
Філеас Фогг наняв човен і швидко опинявся коло трапу „Генріети“, пароплава з залізним дном, але деревлянами верхніми частинами.
Капитан „Генріети“ був на пароплаві. Філеас Фогг попрохав викликать його до себе й він швидко з'явився.
— Ви капитан? — запитав Філеас Фогг.
— Я.
— Філеас Фогг з Лондону — назвав себе містер Фогг.
— Андрю Спіді з Кардиду — відповів капитан.
— Ви збіраєтесь вирушити?
— По годині.
— Куди ви їдете?
— В Бордо.
— Маєте вантаж?
— Один баласт. Корабль не зафрахтований. Я їду впорожні.
— Везете пасажирів?
— Пасажирів не везу й ніколи не везтиму. Незручний та балакучий крам.
— Добре йде ваш корабль?
— Одинадцять-дванадцять вузлів за годину.
— Чи згодні перевезти мене до Ліверпуля. Мене та ще трьох чоловік?
— До Ліверпуля? Чому-ж, наприклад, не до Китаю?
— До Ліверпуля.
— Ні.
— Ні?
— Ні. Я хочу їхать в Бордо й поїду туди.
— Не вважаючи ні на яку платню?
— Не вважаючи ні на яку платню.
— Але хазяїн „Генріети“…
— Хазяїн я. Пароплав мій.— Я його зафрахтую.
— Ні.
— Я його куплю.
— Ні.
Філеас Фогг і не скривився. Однак становище було серйозне.
Нью-Йорк не подібний був до Гон-Конгу, як господарь „Генріети“ не був подібний до господаря „Танкадери“. До цієї пори гроші перемогали усі перешкоди, а тепер вони нічого не помогали. Однак треба було знайти спосіб переїхати до Англії морем. Бо инакше лишалось перелетіть повітрям, що було й небезпешно й неможливо, навіть за допомогою аеростату.
Однак Філеас Фогг, видимо, знайшов спосіб.
— Ну гаразд, — сказав він. — Чи згодні ви довезти мене до Бордо?
— Ні, коли-б навіть ви заплатили мені двісті доларів.
— Я пропоную вам 2,000.
— З душі?
— З душі.
— І вас четверо?
— Четверо.
Капитан Спіді так почав чухать собі чоло, немов би хтів здерти з нього шкуру, аби дістати 8.000 доларів, не переломлюючи своєї антипатії до пасажирів. Тим часом пасажири по дві тисячі доларів кожний, це вже не пасажири, а дорогий крам.
— Я їду о девятій годині — звичайно відповів капитан Спіді. — Коли ви з своїми товаришами…
— О девятій годині ми будемо тут — відповів Філеас Фогг.
Було тоді пів-до-девятої години ранку. Так само, не хапаючись, Філеас Фогг сів на човна, зійшов на берег, узяв карету, поїхав до готелю, забрав з собою містріс Ауду, Паспарту й навіть Фікса, якому ввічливо запропонував переїзд.
О девятій годині вони були вже на пароплаві й „Генріета“ вирушила в дорогу.
Почувши, що коштує останній переїзд, Паспарту вивіз таке „о“, що воно пройшло всю гаму знижених хроматичних згуків. А Фікс остаточно вирішив, що банк потерпить великі втрати. Справді, до кінця мадрівки, коли містер Фогг не викине ще кілька жмутків банкових білетів в море, в мішку їх зостанеться на 7,000 фунтів стерлінгів менше.