жижка
|
|
Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жигавка. ЗЮЗО. I. 140.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. от жи́жа. 2) *(Мн. ч. жижки́, р. жижо́к). Подколенок, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жи́гавка. ЗЮЗО. I. 140.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. от жижа. 2) Подколенок, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дрижать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задрижали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жигавка. ЗЮЗО. I. 140.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937