Словник української мови (1927)/жижа

by Борис Грінченко

◀ жидя

Словник української мови Борис Грінченко Ж жижа

жижаки ▶

Київ: Горно, 1927

Жи́жа, жі, ж. 1) Все горячее и горящее (детск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбуждение, пыл. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.