Словник української мови (1937)/жижа
◀ жидел | Словник української мови Ж жижа |
жижаки ▶ |
|
Жи́жа, жі, ж. 1) Все горячее и горящее (детск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбуждение, пыл. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.