Вікіджерела:Поезія сьогодні/3 вересня
Доля. (Львів, 1897)
Пройшли ті днї, як краєм вільним
Пишавсь я з радостю відсїль,
До моря плив шляхом повільним,
Не колотив прозорих хвиль.
Вони рівнесенько дзюріли,
В них розсипали ся зірки,
Сьвітання одлиски лелїли
Та задивляли ся квітки.
Деж наша слава предковічна,
Де воля з чарками тими,
Де та минувшина велична,
Міста, та замки, та храми?
Сам Арарат не забуває
Про долю рідної землї,
Мене з любовю напуває,
Як мати — дїтоньки малі.
Але… Що нам струмцї цїлющі?
Не оживуть лани сухі,
Бо скрізь царюють Турки злющі,
До стонів болїсних глухі.