Сльози Аракса.
Дивлюсь на тебе, мій Араксе:
Ти занїмів, мов той мертвяк…
А перш бувало… Боже! Як се
З тобою здїяло ся, як?
Журба бере… Та щось недуже
Похмура хвиля дочува:
О беріг бєть ся, гірко туже,
З нудьги в далечінь уплива.
Скажи-ж менї, Араксе славний:
По кому сльози ллєш дрібні?
Про час згадавши стародавний,
Чи що, не радий ти веснї?
Чого так гнївно поверх піниш,
Даремно очи туманиш,
Від нас до моря гоном линеш,
Мов там і краще і яснїйш?
Не каламуть води з натуги ;
Куди хапаєш ся втекти?
Нїгде тобі не збутись туги,
Булого щастя не знайти!
Хай береги твої байдужі
Знов оживлять рясні садки,
