Георг Гервег
Доля. (Львів, 1897)
— Ви молоді ще мудрувати; Ось поживіть, як ми! А то схотїли старшувати, — Чи вже пак не уми! Ви молоді; міцний ваш голос; А дїло з вас яке? Нехай посивіє перш волос, Навчить життє важке! Нехай з огню лиш стане попіл; Повірте сим словам: Думки, незборкані як сокіл, Пошкодять всюди вам! — Еге! Над вами лїг туманом Густим минулий час;
То раді-б ви цупким кайданом, Скувать до гурту й нас. Але… Що дїяти з грядущим? Бо ми його творцї; Зо стягом волї невмирущим Всї вийдемо в руцї!
читати далі…