Доля. (Львів, 1897)

Старі і молоді.

— Ви молоді ще мудрувати;
 Ось поживіть, як ми!
А то схотїли старшувати, —
 Чи вже пак не уми!

Ви молоді; міцний ваш голос;
 А дїло з вас яке?
Нехай посивіє перш волос,
 Навчить життє важке!

Нехай з огню лиш стане попіл;
 Повірте сим словам:
Думки, незборкані як сокіл,
 Пошкодять всюди вам!

— Еге! Над вами лїг туманом
 Густим минулий час;

То раді-б ви цупким кайданом,
 Скувать до гурту й нас.

Але… Що дїяти з грядущим?
 Бо ми його творцї;
Зо стягом волї невмирущим
 Всї вийдемо в руцї!