Бюґ-Жарґаль/XXXVI
| ◀ XXXV | Бюґ-Жарґаль пер.: Христина Алчевська XXXVI |
XXXVII ▶ |
|
Тимчасом парада тривала. Ця армія, що за годину перед тим вражала мене своїм непорядком, мала і тепер чудернацький вигляд, проходячи із зброєю. Це були то групи негрів, зовсім голих, з томагавками та кастетами в руках, що марширували під звуки пастухівського рогу, як дикі; то це були батальйони мулатів, одягнених на англійський або еспанський зразок, добре озброєні й добре дисципліновані, що йшли під туркіт барабана; то юрби негритянок і їхніх дітей із вилами та ціпками в руках; то гріотки в їхньому барвному вбранні; то самі гріоти з їхніми перекривленими обличчями та конвульсіями, з піснями божевільного змісту, з акомпаньяментом і грою на балафах і тамтамах. Вся ця чудернацька процесія від часу до часу переривалась когортами грифів, марабутів, негрів-сакатра, мамелюків і вільних мулатів або кочовницькими ордами негрів-маронів з їхнім гордим виглядом, із лискучими карабінами, з возиками для цукру або з яким небудь трофеєм від білих, наприклад, з однятою в ворогів гарматою то-що… Всі вони волали пісню Гран-Пре і Уа-Насе. Над усіма цими головами розвівалися стяги різних кольорів з різними гаслами, білі, червоні, трикольорові, з французькими ліліями, з наткнутим на деревко ковпаком свободи та з написами „Смерть священникам та аристократам“, „Хай живе релігія", „Свобода“, „Рівність“, „Хай живе король“, „Геть метрополію“, „Хай живе Еспанія“, „Хай не буде тиранів“ і т. ин. Загальна мішанина понять, що вказувала на відсутність спільної мети в повстанців і на те, що в головах людей було не більше порядку, ніж у самій армії.
Проходячи по черзі перед печерою, вони всі схиляли перед ватагом свої прапори, а він їм відповідав уклоном на вітання. Кожній групі він або робив догану, або похвалу; і до кожного слова з його уст негри ставились з фанатичною повагою і з певного роду острахом.
Ця парада варварів і диких нарешті скінчилася. Мушу признатися, що таке число розбійників спочатку мене цікавило, але потім почало пригноблювати. Тимчасом день минав, і в ту мить, як останній ряд армії кінчався, сонце кидало вже прощальний промінь на мідночервоні гранітові скелі околиць.