бундячитися

Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундю́читися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937


Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924