Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 021
Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.
— Загадку, сер? Запитайте мене, сер.
— О, запитайте мене, сер.
— З тих тяжчих, сер.
— Загадка така, сказав Стівен:
Когут піє.
Небо синіє.
Дзвін в небесах
Одинадцяту б'є.
Бідній душі на небеса
Час летіти настає.
Відгадайте, що це.
— Що, сер?
— Ще раз, сер. Ми не розчули.
Їх очі розширились, коли рядки були повторені. Після мовчанки

Кокрейн попросив:

— Що ж це, сер? Ми здаємось.
Стівен, йому дерло в горлі, відповів:
— Це лис хоронить свою бабцю під гостролистом.
Він встав з нервовим смішком, луною до якого були їх вигуки

розчарування.

Ключкою гримнули в двері, і голос з коридору проволав:
— Хокей!
Вони кинулися врозтіч, бочком вислизаючи з-за парт, перестрибуючи через них. Вони хутко

щезли і з комірчини долинав грюкіт ключок і
шум їхніх черевиків і язиків.

Сарджент, єдиний, хто затримався, поволі підійшов, показуючи відкритий

зошит. Його скуйовджене волосся і тонка шия свідчили про явну непідготовленість а ще й
через запітнілі окуляри прохально дивилися немічні очі. На щоці, тьмяній
безкровній, розпливлася чорнильна пляма у формі фініка, ще свіжа і волога, як слід слимака.

Він подав зошит. Слово Приклади було виведено вверху сторінки.

Нижче косо-криво йшли цифри, а внизу кострубатий підпис з закарлюками
і чорнильною ляпкою. Сіріл Сарджент: власноручний підпис і печатка.

— Містер Дізі велів все знову переписати і показати

вам, сер.

Стівен доторкнувся до країв зошита. Марні зусилля.

Анотації

ред.