Австро-руські спомини (1867–1877)/Додаток/1

by Михайло Драгоманов

◀ Перші моі стосунки з Галичанами до перейізду через Галичину в 1873 р.

Австро-руські спомини (1867–1877) Михайло Драгоманов Додаток. Листи Евгенія Желехівського до М. Драгоманова з 1872–73 років. I (Євген Желехівський)

Додаток. Листи Евгенія Желехівського до М. Драгоманова з 1872–73 років. II ▶

Львів: 1889

ДОДАТОК.

Листи Евгенія Желехівського до М. Драгоманова з 1872–73 років.

I.

Перемишль 15 Марця 1872.

Високоповажний Пане!

Добрий Ваш, Вп. Добродію, и мій друг М. Б. розповідаючи мині про побит свій у Відни, про знакомости и кореспонденциі своі з родимцями Русинами украінськими, напретив мині, щоби я доконче посилав вісти и погляди загального интересу о наших народних справах в Галичині именно Вам Високоповажний Добродію, що межи всіма родимцями ученостию и истинним патриотизмом передуєте.

Я дуже рад тому, що ось идучи за доброю волею сердешного М. придбаю собі чести через кореспонденцию до Вас Вп. Добродію. Будьте ж ласкаві и вибачте мині, що так сам и просто зачинаю діло о тілько миле и хосенне для мене, о скілько я Русин з Галичини рівною любовію обіймаю цілу Русь-Украіну, найдорожшу мою вітчину, и ділити ся моім щастєм з всіма бажаю, а пораду дружню завсігди високо ціню.

Належить ся мині — най вже по звичаю — сказати вперед дещо о собі.

Скінчивши універзитет у Львові став я учителем гимназіяльним у Перемишли 1870 р. Испит учительский з язика латинського и грецького зробив я на універзитеті краківськім 1871 р. з трома викладовими язиками: руським (т. є мало- або южно-руським), польским и німецьким. Удало ся в Кракові за моім першим домаганєм виробити через сенат академічний краківський и міністерство поставленє екзамінатора до руського язика, а позаяк тойже єсть Русином, то також и клясичну філолоґию від части може кандидат, сли зажадає, по руськи здавати. Так ото я перший робив з грецького язика клявзурове заданє по руськи. Погожий припав ми темат: Зміст Одисеі I–V, а з VI 40 віршів перевести и коментувати по руськи. — З язика руського и литератури питано мене о Несторі, о Слові о полку Игоревім и о Котляревскім; читавєм и обясняв уступ з хроніки Нестора — всьо по руськи.

Так одже в Кракові, хоть нема катедри осібноі руського язика, найшло собі рідне наше слово привітний простір. Великий жаль стискає моє серце, що навіть у Києві, у Харкові нема ні по універзитетах ні по ґимназиях особноі науки малоруського язика з таким же викладом. У Перемискій ґимназиі є 8 кляс, в кождій клясі припадає 2 годині рущини на тиждень, на котру ходять лише Русини; на польщину — 3 годині на тиждень — обовязані всі ходити: Русини и Поляки. Решта всі предмети викладають ся в язиці польскім. Я учу латини в III-ій, историі в II-гій, руського язика в II, III, VI, VII-ій клясі. Правописи уживає ся в школі „галицько-етимолоґичноі“ з ы, ѣ, о̂, ъ. — В VI. клясі читаю и розбераю устню нашу словесність — тепер „думу про бурю на Чорному морі“. В VII. клясі беру Евгения Гребінку — приказки.

Приспособляю ся я до испиту особного з язика руського, відтак до докторату філозофиі, а поки що ношу ся з мислею, щоби як найборше видати підручний словар русько-німецько-польський, або лише русько-німецький, бо дуже велика, неминуча, потреба словаря для нас самих и чужосторонних. Чував я, що в Россиі мав вийти якийсь словар южноруський Аѳанасьева-Чужбинскаго 1855 р., то знов словар якогось Закревскаго, Даля; писав я вже за вісткою о тих словарях до одного Галичанина академика у Києві, але не отримав єм достаточного одвіту. Я би хотів укладаючи словарь — хоть би лише „карманный“ — використати всі дотеперішні праці, а стягнути всі скарби язика, устноі и писаноі словесности. Повідав ми М., що у Києві хтось там, либонь пан Житецький, має вже готовий словар нашого язика; дав би Господь, щоби як найскорше друком обявив те спасенне діло. Сли би Вам Високоповажний Добродію не стояло много труду, то зволіть порадити мині та помочи ласкаво в сім ділі.

Наша ґимназияльна бібліотека має Петербуґську „Основу“ з р. 1861. Більше украінських книжок нема, а купив би директор, сли би були під рукою. Тішу ся, що товариства наші „Просвіта“ и „Січ“ завязали стосунки з книгарями закордонськими, не одному недостаткови зарадить ся посполу.

В 11. роковини Шевченка тримав я відчит о найбільшім нашім поеті и громадянині; наступали відтак деклямациі „Перебендя“, „Муза“, хори: „Ще не вмерла Украіна“ и „Завіщанє“ Шевченка. Гостей було багато. Сли читаєте Вп. Добродію „Основу“ зо Львова, то більше о роковинах Шевченка, обходжених у Львові и в Перемишли, довідаєте ся.

Другим разом напишу Вам, сли Ваша ласкава воля, о партиях межи Русинами и о руських институциях в Перемишли, як о брацтві св. Николая, о Бесіді (касині) руській, о товаристві „Рада Народна“ и проч. Тимчасом пишу ся з глибоким поважанєм Ваш покірний слуга Евгений Желехівський, професор ґимназіяльний.