Boa Constrictor (1943)
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Boa Constrictor Краків: Українське видавництво, 1943 |
|
 |
_%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF.jpg)
КРАКІВ 1943 ЛЬВІВ
Української Академії Наук
Львів, Постґассе 11.
365 — KZ. 40431.
Повість, яку даємо в руки читачам, це — перша редакція популярного Франкового твору, що друкувався у Львові 1878 р. у виданнях молодої радикальної громади, і то у збірках: „Громадський Друг“, ст. 98—109, „Дзвін“, ст. 187—202, та „Молот“, ст. 39—62, а опісля вийшов окремою книжкою, з деякими поправками та змінами, у „Бібліотеці „Зоря“, накладом редакції „Зорі“ у Львові 1884 р. (ст. 114) з невеличким додатком на ст. 113—114, що його можна вважати за епілог повісти. В 1907 р. поет забрався до другого видання „Boa Constrictor“, виправив, як це звичайно він робив у нових виданнях, у ньому стиль і мову і видав свою повість „новим, переробленим виданням“ в „Українській Видавничій Спілці“. У цьому новому виданні тільки перші 38 сторінок залишив із первісної концепції, решта ж від абзацу, що починається реченням: „Від тепер почалося для нього нове життя, зовсім відмінне від дрогобицького“ (у нас ст. 27)) це зовсім інша концепція, зовсім нова повість, що з текстом із 1878 р. має стільки спільного, що той самий заголовок.
Не входячи в те, чому Франко зовсім переробив свою повість, ми рішилися перевидати першу редакцію „Boa Constrictor“ уважаючи її і кращою з композиційного боку, і краще продуманою, цікавішою і найважливіше тому, що цієї першої редакції в нас тепер уже ніхто не знає. І ще одне. Відома в нас друга більша повість із бориславського циклу творів Франка „Борислав сміється“ — це продовження першої редакції „Boa Constrictor“: у ній ті самі особи, в ній важливу ролю відіграє головний її герой, в ній письменник змальовує дальше життя Ґотліба та його матері — і всі події, виведені на тлі характерів і поведінки тих усіх осіб. А як відомо, друга редакція „Boa Constrictor“ кінчається смертю Германа, в ній у зовсім інакшому світлі змальована і Рифка, і Ґотліб, який зветься у цій редакції „Дувідком“.
Додати ще слід, що ця перша редакція появилася була 1931 р. в Харкові, у IV томі „Творів Франка“ заходом видавництва „Рух“ за дальшою редакцією С. Пилипенка (ст. 5—72) — але ж це видання рідке, в нас узагалі не було доступне, так що загал читачів не знав цікавого первісного задуму Франкового.
В основу нашого видання ліг текст повісти, що друкувалася у вищезгаданих збірках 1878 р., але ж ми користувалися і книжковим виданням „Зорі“ з 1884 р. (з нього взяли ми лише кінець, а то тяжко збагнути, що в цьому виданні належить перу Франка, а що самій редакції) і початком нового перероблення видання з 1907 р. (до 38 ст.). Це останнє торкається головно виправленої поетом мови. Мовні поправки, які поет поробив на тих сторінках, були для нас підставою для різних поправок у дусі теперішніх вимог нашої літературної мови. Звичайно, що всі Франкові місцеві слова і вислови, наскільки вони народні, в повісті залишено, тільки явні росіянізми та польонізми, від яких Франко відмовився на 38 сторінках другого видання повісти, (а то й в інших нових виданнях своїх творів, напр., „Захара Беркута“, чи поезій) ми позамінювали новими, яких уживав Франко в пізніших часах.
ажень — ачей, аж
балабуста — баба
більшіти — більшати
бо́є — справді, їй-Богу
бухер — учитель
гиби — гейби, ніби, наче
гінкий — що пнеться вгору, виткий
груз — вантаж, тягар
делькотати — трястися (до колін)
доразу — цілком, зовсім
дуриця — дурман
зачас — тимчасом
звільніти — полегшати, попустити
кібель — відро
клубак — клубок, щось зім'яте
курс — півріччя (у школі)
ліверант — постачальник, доставник
мальованка — фарбоване в узори полотно
муравиця — тіло померлого приймає якийсь жовтаво-зелений колір, що його народ зве „муравицею“
надвержений — накинений
напруго — нараз, раптом
нормальна школа (теж нормальна) — міська народна школа, пізніше взагалі — народна школа
оскарб — джаґан, кайло
пацалуватий — повновидий, буцматий
пеняти — з чимось носитися, вовтузитися
плішка — клинець, заплішка
пруднутися — метнутися
розвергнути — розкинути
скиндячка — стрічка, бинда
скітник — окописько, місце, де закопують скот
скрутель — звій
суб'єкт — продавець у крамниці
трінґельд — гроші „на чарочку“
шпіти — ритися
шуска — десять крайцарів, вартости яких двадцять ґрошів.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|