20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Левко Боровиковський/Чорноморець
| ◀ Маруся | 20-40-ві роки в українській літературі під ред. Олександра Дорошкевича Левко Боровиковський Чорноморець (Левко Боровиковський) |
Багатий, бідний ▶ |
|
То не сірий туман
З Чорномор'я підняв —
Піднімаються гуси то сірії;
То не хмару снігів
Буйний вітер навів —
Піднімаються лебеді білії.
Кричать гуси: ґел, ґел…
А за ними орел
Іспускається з хмари високої:
„Не тікайте вгорі,
Гуси сірі мої!
Підождіте орла, мої любії!
Я не бити лечу,
Розпитати хочу:
Чи не бачили ясного сокола?
Чи не стрітили ви
Богатирь-голови
З Чорноморії доброго молодця?“
Коло моря убит
Чорноморець лежить;
Його ручки лежать на три штученьки,
Його ніжки на згляд
Край дороги лежать;
Крізь реберця — трава пробивається.
Серед степу того
Ніхто к тілу його
Із живої душі не ласкається;
Тільки ластівки три,
З-під сідої гори,
Пригортаються: першая ластівка —
Мати рідна рида;
А другая — сестра;
Третя ластівка — жінка покійного.
Де матуся рида,
Там кровава ріка
Протікає до моря глибокого;
Де рідненька сестра,
То вже річка пройшла
І просохла, не влившися до́ моря;
А де жінка була —
І росиці нема
І зав'яла трава край покійного.