Япанська лірика февдальної доби/Танка
| ◀ Утворення та розвиток япанської лірики февдальної доби | Япанська лірика февдальної доби пер.: Ол. Кремена Танка |
Примітки ▶ |
|
ТАНКА
Ти давно пішов
І не повернувся ще.
Шукати в горах?
Чи назустріч виходить?
Або знов ждати, ждати.
Iwa no hime.
Збірка „Manyoshu“, VIII вік.
Коли, як лотос
У затоці Кусака, —
Лотоса квітка, —
Розквітає людина,
Як же не заздрить мені
Невідомого автора, V вік.
Тихо йде вгору
Гірський фазан; і як хвіст,
Хвіст, що спада,
Ніч без краю невже
Проведу самотою?
Kakinomoto no Hitomaro, VIII вік.
Збірка „Manyoshu“, VIII вік.
На берег Таґо
Виходжу подивитись:
Біліє лише
Фудзі верхів'я, і сніг
Ввесь час іде без кінця.
Yamabe no Akahito, VII вік
Гірське село.
Тут узимку сумно так.
Ще більш самітно,
Коли згадать, що зникли
І погляди і трави.
Minomoto no Muneyuki
Ason, IX вік.
Кольори квітів
Никнуть навіть безслідно,
Так надаремно.
В світі старію і я,
Вперті думки без кінця.
Опо no Komachi, IX вік.
Коли б у світі
Минущих квітів вишні
Не було зовсім —
Весною наше серце
Веселе було б завжди.
Ariwara Narihira, IX вік
Збірка „Kokinshu“, X вік
У Суміноє
Змивають берег хвилі.
І навіть вночі
У сні, проходячи шлях,
Людського ока біжу.
Fujiwara no Toshiyuni, IX вік.
Збірка „Kokinshu“, X вік.
Трави й дерева
Вже змінили свій колір.
Дарма. Квітів, хвиль
Неосяжного моря,
Осени не змінити.
„Kokinshu“, X вік.
Як ніч надійде,
У затишку дерева
Ночівлю зроблю.
І сю ніч квіти вишні
За господаря стануть (мені).
Taira no Tadanori, X вік.
Коли дізнаюсь,
Що скоро старість прийде，
Замкнувши двері,
Скажу: „його немає“
І не зустріну її.
Невідомого автора.
Збірка „Kokinshu“, X вік.
Ховаю смуток,
І лише мені колір
Викрива любов.
„Про що так сумує він?“
Навіть люди питають.
Taira no Kanemori, X вік.
На гілку сливи
Прилетів соловейко.
І хоч про весну
Пісні співає, але…
Сніг все йде без кінця.
Збірка „Kokinshu“, 1, 5, X вік.
Ти, гора Фудзі,
Що не знає змін часу.
Яка ж це пора,
Що, як плями оленя,
Сніг укриває тебе.
„Ise monogatari“, епізод 8, X вік.
Вночі чекати
І чути дзвін, що каже
Про плинність часу,
Чи це не те ж, як півень
Розлуку сповіщає?
„Ise monogatari“, X вік.
К краю Сінано
Із верхів'я Осама
Димок повстає.
Чи не гнівають його
Чужих людей погляди?
„Ise monogatari“, епізод 8, X вік.
Вітер низовий
Весни переможної
Навіть і льоду
Не порозтоплював ще
І співів соловейка.
Shitago, X вік.
За моїм домом
Соловейко сумує,
Жалісно співа,
Що у садку пустіє
І квіти облітають.
Kanemori, X вік.
Улітку вночі
Ще не встигне стемніти —
Знову світає.
Це десь поза хмарою
Може місяць сховався?
Kiyowara no Fukayabu, XI—XII вік.
Соловейкові.
Співи вже чути,
А ще від снігу
Біліють гілки сосни
На горі Осака.
Daijo-tenno,
Збірка „Shinkokinshu“，XI—XII вік.
Квіти на сливі
Ароматні, рожеві,
Щойно розцвіли.
А сьогодні уранці
Випав білесенький сніг.
Збірка „Shinkokinshu“, XII вік.
Моя хатинка
У сосновому гаї.
Тут близько море.
Верхів'я Фудзі-гори
Я бачу з вікон своїх.
Ota Dokan, XIII вік.
Хототоґісу
Щойно закувала.
Туди подививсь —
Там на ранковій зорі
Блідого місяця тінь…
Go-tokudaiji
Серце Ямато
Островів розкиданих
Узнати схочеш —
Це ранкові пахощі
В горах вишневих квітів.
Norinaga.
Струмком, що із гір
Вітер пригнав і зробив
Гатку з листочків
Червоного клену,
Що вир їх кинув набік.
Harumichi no Tsuraki
Лише для тебе
На весні у поле йду
По перші квіти,
А на мої рукава
Падає сніг без кінця.
Koko Tenno.