Червоний заспів (1922)/Передмова
| Червоний заспів під ред. В. Блакитного Передмова (В. Блакитний) |
Червоний заспів ▶ |
|
На прикінці осені 1919 року, в Київській контр-розвідці «Добровольчої армії» генерала Денікина, замордовано юного комунара-поета Василя Чумака.
Заарештували його й закатували разом із Гнатом Михайличенком, бувшим Наркомом Освіти УСРР та цілою групою комуністів. Подробиці смерти сховали мури контр-розвідки й білогвардійські офіцери, що творили суд і росправу. В пресі ж з'явилася традіційна звістка про «убитих при спробі тікати».
Не крило своєї радости біле «громадянство», довідавшись про смерть небезпечних ворогів.
Отверто говорилося, що подвійно радіє чорна сотня: бо ж їй удалося, мовляв, убити «комуністів-українців»… Клясова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіялістів сполучилися в одне. Але радість «героів» «Грабармії» була би ще більшою, коли б вони знали, що в особі чорнявого девятнадцятилітнього юнака іми знищено одного с піонірів культурних змагань пролєтаріяту на Україні, будівника інтернаціональної культури ворожої ім кляси.
Чумака не знали його клясові вороги. Але його повинні й будуть знати його товариші по клясі й по революційній роботі.
Чумак народився в селянській родині, десь на Чернигівщині. Зазнав біди змалку. Вчився. Вже в школі почав писати. Спершу по російському. Потім, очевидно під впливом української літератури — перейшов на українську мову. Наслідує у поезіях Шевченкові, Олесеві і др. Оспівує природу, кохання, хоча сильно бренять і соціяльні мотиви.
Революція 1917 р. Чумак йде за течією, що несе селянство в національну революцію. І пише:
Ранку, променю весняний,
Ранку, мрійно молодий,
— До борні за край коханий
Всіх заснулих розбуди.
Але проходить поволі чад національно-визвольної романтики. Крізь гасла «національної боротьби» — гострий зір юнака вбачає під'основу — боротьбу кляс. Боляче й гостро відчуває фальш національно-визвольних гасел втілених в так звану «Украінську Народню Республіку» Центральною Радою. І не без болю рве з недавнім минулим.
Цей і попередній період — період сумнівів, резігнації, що одбиваються у віршах нотками безнадійности.
Гетьманська реакція прискорює процес видужування поета. Тоді пише він свої вірши «з циклю соціяльного»: «Червоний заспів», «Пісню помсти», «Революцію». Тоді ж самоозначається політично: остаточно звязується в українській партіі соціял-революціонерів з лівою, інтернаціоналістською ії течією, котра потім оформилася в комуністичну партію (боротьбистів) і зрештою влилася в комуністичну партію Украіни. Юнак-селянин стає професіоналом-революціонером і йде туди, де кується революція, де в робітничих кварталах б'ється її серце. Йде в місто. З усім юнацьким запалом віддається революційній роботі. Хворий, з надірваними физичними силами, так малює картину тогочасної праці:
… Кожну хвилю — краплю крови місту,
Шкло вітрин і тротуарів сповнить ярим змістам.
… Що? Сухоти? — Ще хвилина. Дотліває день.
— Переможці. Піонери. Казка. Близько. Йде…
(Офіра).
Революція привела Чумака до міста. А там він — виходець із села — зустрічається з індустріяльним пролєтаріятом. Стає в його лави. Стає його ідеольогом, його співцем:
Вдарте
На міліярди гін —
В пломінно-щирому гарті
Гамаренний гимн:
Дими — верстати — шківи —
Арка — в повітрі — чернозем — грунти —
Піль злотопіняві гриви:
Міцний колєктив.
(Гартована поезія).
Працює в газеті, в журналах радянських, організує комуністичну молодь. Коли насувається Деникінщина — береться за організацію підпілля в Киіві. Працює, переривається, перевтомлюється.
Випадок — «провал», арешт, в'язниця, допит із катуванням. Захоплення Києва Червоним військом у жовтні 1919 р. дає йому змогу визволитися. По відході Червоного війська — Чумак лишається в Київі в підпіллі.
Новий «провал», арешт і — смерть.
Після Чумака лишився невеликий літературний доробок. Збірка віршів «Заспів» видана в 1920 р. Окремі вірші й статті друковані в «Мистецтві», «Боротьбі» то-що. Кілько сшитків із недрукованими, здебільшого ранніми творами. Оце і все.
Поезія Чумака — нерівна: ранні твори — здебільшого — наслідування, невироблена техника, нечітка ідеольогія. Але чим далі — тим певніше голос поета, тим оригінальніша, богатша техника віршів, тим виразніше клясова ідеольогія іх змісту. Вже останні — „Гартована поезія“, «Офіра» — це шедеври, щось цілковито-нове в українській поезії.
Надзвичайна щирість всіх писань Чумака, багатогранність відчувань, бадьорість, сила революційного настрою, глибина думки, теплота, інтімність лірики, проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі першорядного поета пролєтаріяту.
Нагла смерть не дала йому розгорнути сили, реалізувати всі можливости. В його поезії чітко виявився тільки перший етап революції пролєтаріяту. Другий етап — будівничий тільки намітився. І це як раз тому, що Чумак повно жив революцією, в ній розвивався й ріс, у віршах лише одбиваючи переживання й почуття своєі кляси. Почате ним на Україні — докінчать другі.
А Василь Чумак, юнак-комунар ввійде в історію революції й історію культури — як піонер пролєтарської поезії на Україні.
В. Блакитний.
P. S. Зібрані тут вірші взяті зі збірника «Заспів», крім двох: «Пісня помсти» й «Сонце-злото», котрі друкуються вперше.
При росполозі віршів ми не вважали потрібним додержуватись хронольогичного порядку, а лише приближно поділили іх по характеру на дві групи: перша — мотиви соціяльної боротьби, друга — лірика.
В. Б.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|