Хуторна поэзія/Рідне Слово
| ◀ До Кобзи | Хуторна поэзія Рі́дне Сло́во |
На дваццяті Роковини Великого Похорону ▶ |
|
Я на сторожі коло іх
Поставлю слово.
Шевченко.
Мо́вчки пре́дки на́ші в по́лі,
Мо́вчки спочива́ють,
Ті́лько чо́рниі моги́ли
З ві́тром розмовля́ють.
Спочива́ють, дожида́ють
Пра́ведного су́ду,
Що суди́ти Украі́ну
Рі́дне сло́во бу́де.
Вже суди́ли кня́жі ві́ча,
Па́нські трибуна́ли,
И пере́вертні гетьма́ни
Ра́ди радува́ли.
Радува́ли, — утека́ла
Пра́вда с того су́ду,
Багати́лись підмовля́ннєм
На пере́люб лю́ду.
Радува́ли, продава́ли
За мае́тки во́лю,
Засіва́ли голова́ми
Бе́зголів по по́лю.
Засіва́ли, насипа́ли
Памятні́ моги́ли,
В тих моги́лах рі́дним тру́пом
Пра́вду придуши́ли.
А непра́вду по́руч се́бе
За столо́м саджа́ли,
Не вино́м, людзьки́ми слі́зми
Ку́бки исповня́ли.
Ой пану́йте ж, бенкету́йте,
Ми жда́тимем су́ду,
Що суди́ти Украі́ну
Рі́дне сло́во бу́де.
Рі́дне сло́во, Бо́жа пра́вдо!
Як мала́ дити́на,
Тебе ста́ла промовля́ти
Хи́рна Украі́на.
Промовля́е, — ожива́е,
Згні́чений моро́зом
Непози́чений у Ні́мця
Украі́нський ро́зум.
Схамену́цця, стрепену́цця
Стумані́лі лю́де:
Рі́дне сло́во, рі́дний ро́зум, —
Рі́дна й пра́вда бу́де.
Без напа́сти завою́е
Городи́ и се́ла,
И над лю́дьми зацарю́е,
Приступна́ й весе́ла.
И засві́тить серед ха́ти
Сві́тло благода́тнє,
И, як ма́ти, бу́де дба́ти
Про сирі́цтво ха́тнє.
И ходи́тиме всеві́да
С ха́ти до пала́ти,
Щоб убо́гого сусі́да
З багаче́м зъедна́ти.
Рі́дна пра́вдо, лю́ба ра́до,
Ти́хому одра́до,
За еди́ность и брате́рство
Пра́ведна награ́до!
В ду́сі пра́вім бу́дем ві́чно
Об тобі́ моли́тись,
Ду́хом пра́вди з ворога́ми,
По́ки ду́ху, би́тись.