Хуторна поэзія/Псалтирня Псальма
| ◀ Пророк | Хуторна поэзія Псалти́рня Пса́льма |
До староі Баби ▶ |
|
VI.
ПСАЛТИ́РНЯ ПСА́ЛЬМА.
Може, верну знову
Мою правду бесталанну,
Мое тихе слово.
Може, викую я з ёго
До старого плуга
Новий леміш и чересло,
И в тяжкі упруги,
Може, зъорю переліг той,
А на перелозі
Я посію моі слёзи,
Моі щирі слёзи…
Шевченко.
Наро́де мій, яси́рнику тата́рський,
Нево́льнику туре́цький найдоро́шший!
Наро́де мій, ехи́дний па́нський слу́го
И по́льскоі геро́ю те́мний сла́ви!
Наро́де мій, недо́уку лати́нський,
Това́ришу моско́вськоі темно́ти!
Поче́з еси́ в літо́писях черне́чих,
Не зга́дують воювники́ про те́бе.
Ідя́ть тебе́ твоі́ сусі́де мо́вчки,
И за твое́ нево́льництво не пла́тять.
Пропа́ло вже й ехи́дзтво в те́бе в се́рці,
Геро́й же ти хиба́ над Жидово́ю.
Не у́чисся ні в Кгре́ків, ні в Лати́нів,
Темно́тою и Москаля́ соро́миш.
***
Наро́де мій! що́ нам тепе́р поча́ти?Невже́ во ві́ки бу́деш спа́ти й спа́ти?
Наро́де мій! проки́нся на хвили́ну,
Та подиви́сь по лю́дзькі на Вкраі́ну.
Наро́де мій! зъорі́м очи́ма по́ле,
Неха́й на нім не корени́цця го́ре.
Ми ду́мками те по́ле заволо́чим,
Од Ви́сли до Куба́ні слі́зми змо́чим....
А що́ ж ми там для пра́внуків посі́ем,
Коли́ й шепта́ть одно́ 'дному́ не смі́ем?