X.
ДО ШЕКСПИ́РА,
заходи́вшись коло украі́нського пере́кладу ёго́ тво́рів.
Видите, яко вси ослѣпоша, не разумѣша смыслити.
Шекспи́ре, ба́тьку наш, усі́м наро́дам рі́дний!
Чи чу́еш, як зове́ тебе́ наро́д незгі́дний,
Приблу́да степови́й, наслі́дник розбиша́цький,
Що й до́сі че́ствуе свій путь и дух коза́цький?
Світи́ло тво́рчества, Гоме́ре новосві́ту!
Прийми́ нас під свою́ опе́ку знакоми́ту:
Дай у твоі́м храму́ нам ва́рварства позбу́тись,
На кра́шчі почуття́ и за́думи здобу́тись.
Неха́й нас укроти́ть душа́ твоя́ вели́ка,
Неха́й поки́не нас коза́цька во́ля ди́ка,
Що кро́въю ті́шилась, хвали́лась пожара́ми,
Тума́нила люде́й брехли́вими вістя́ми,
Пісня́ми сла́вила безу́мне гайдама́цтво,
Кляла́ культу́рників, як людоже́рне па́нство.
С культу́рників еси́ найбі́льший воіво́да:
Ти — пи́шний цвіт и плід вели́кого наро́да.
Дай о́чі пра́внукам хижа́цьким просвіти́ти,
Твій ро́зум пра́ведний сліпи́м благовісти́ти.
|
