Український співаник/Стоїть гора високая

Український співаник
Побутові
Стоїть гора високая…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Стоїть гора високая,
 По під горою гай,
Зелений гай, густесенький,
 Неначе справдї рай;
Під гаєм вєть ся річенька,
 Як скло вода блищить.
Долиною зеленою
 Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
 Привязані човни,
А три верби схилили ся,
 Мов журять ся вони,
Що прийде любе лїтечко,
 Повіють холода,
Осиплеть ся з них листячко —
 І понесе вода;
Журю ся й я над річкою…
 Біжить вона, шумить
А в мене чуле серденько

 І млїє і болить.
Стоїть гора високая,
 Зелений гай шумить,
Співають пташки голосно
 І річенька блищить…
Як хороше, як весело
 На білім світї жить!…
Чого-ж у мене серденько
 І млїє, і болить?
Болить воно та журить ся,
 Що вернеть ся весна,
А молодість… не вернеть ся,
 Не вернеть ся вона.