Український співаник/Стоїть гора високая

Український співаник
Побутові
Стоїть гора високая…

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Стоїть гора високая,
По під горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справдї рай;
Під гаєм вєть ся річенька,
Як скло вода блищить.
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Привязані човни,
А три верби схилили ся,
Мов журять ся вони,
Що прийде любе лїтечко,
Повіють холода,
Осиплеть ся з них листячко —
І понесе вода;
Журю ся й я над річкою…
Біжить вона, шумить
А в мене чуле серденько

І млїє і болить.
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить,
Співають пташки голосно
І річенька блищить…
Як хороше, як весело
На білім світї жить!…
Чого-ж у мене серденько
І млїє, і болить?
Болить воно та журить ся,
Що вернеть ся весна,
А молодість… не вернеть ся,
Не вернеть ся вона.