Український співаник/Кажуть люди щом щаслива

Український співаник
Побутові
Кажуть люди щом щаслива…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Кажуть люди щом щаслива, нїчим не журю ся,
А не знають, що я нераз слезами заллю ся,
Нещаслива вродилам ся нещаслива згину,
Мене мати породила в такую годину;

Весно моя, весняночко, усїм несеш дари,
Тілько менї, нещасливій, жадної подари,

Плинуть мої днї за днями і лїтонька за лїтами,
А я щастя не зазнала, жаль менї за вами!

Перші лїта минули ся, я їх не числила,
Бо кождая годинонька була менї мила,
Лїта-ж мої молодїї, лїта молоденькі!
Маєте будь нещасливі, будьте коротенькі.

Чом ти мене, моя мати, в зілю не купала?
Чом ти мене, моя мати, на смерть не залляла?
Нещаслива вродилам ся, нещаслива згину:
Менеж мати породила в такую годину.

Чом ти мене, моя мати, в церкву не носила?
Що ти менї у Господа долї не впросила?
— В церкву тя носила, доню, Богу молила ся;
Така-ж тобі, моя доню, доля судила ся.