Україна і Москва в історичних взаєминах/Часова рівновага: держава Ґедиминовичів
| ◀ Боротьба за доступ до північного і південного моря | Україна і Москва в історичних взаєминах пер.: Карло Коберський Часова рівновага: держава Ґедиминовичів |
Завдання не під силу ▶ |
|
А міжтим на якийсь час на східно-европейській рівнині уложилися взаємини досить вигідні для Українців і для цивілізації взагалі. Від 13. ст. склалися тісні союзні звязки між німанськими Литовцями і двинсько-дніпровськими Білорусинами; в 14. ст. У той союз входять і припятсько-дністровські та деснянські Українці — і ця союзна держава Ґедиминовичів (відома як „литовсько-руська держава“) встигла відбити від Татар бужансько-дніпровське Поділля. Вона довела словянську кольонізацію до самого Чорного Моря — до землі старих Тиверців і Уличів. Тут на початку 14. століття зявляється пристань Годжі бей (нинішня Одеса), котра вже тоді висилає збіжжя у Византію. Тимчасом оживляються італійські кольонії на Чорному морі, в той час, як на Балтійському находиться в повнім розцвіті союз міст Ганзи, який через Риґу входить у тісну звязь з білоруськими містами.
Обширна, зі значним розвитком доволі свобідного міського життя, держава Ґедиминовичів дає нам образок культурної білорусько-української держави з досить природніми границями (кітловини Німану, Двини і Дніпра) і стає опорою для свобідніших або культурніших племен також московської области (Рязані, Твері, Новгорода), загрожуваних Москвою. Москву в тім часі московський учений проф. Буслаєв назвав півдиким, півтатарським воєнним табором. Якби такі відносини проіснували два-три століття, то вся судьба Сходу Европи булаби зовсім інша, напевно щасливіша, як є тепер. Але ту рівновагу нарушив похід Польщі на схід, а також захоплення берегів Чорного моря Тур- ками. Це останнє мало значний вплив на остаточне закріплення так званої унії Литви з Польщею в р. 1569. Ту унію й досі майже всі польські історики й політики зовуть братським союзом трьох народів (Польщі, Литви й Руси). Між тим в самій тодішній Литві були три народи (Литовці, Білорусини, неправильно називані „Литвою“ і Українці, або Русь). Але, що ще важніше, — люблинська унія 1569. р. була в дійсності розділенням федерації, заснованої Ґедиминовичами. Південна, українська частина федерації, була підчинена під Польщу. При Литві, якій залишено деякі другорядні автономні права, залишено властиві литовські і білоруські землі — а Україна = Русь (Волинь, Київ і Чернигів) просто прилучено до малопольських воєвідств без якоїбудь обласної або національної автономії і суцільного представництва. За невигідною політичною унією 1569. р. прийшла не менше нещаслива церковна унія 1596. р.