Україна в міжнародних відносинах/3/Копенгагенські угоди 1919–1920

◀ Континентальний шельф

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Копенгагенські угоди 1919–1920

Кордони України ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КОПЕНГАГЕНСЬКІ УГОДИ 1919–1920 — серія міжурядових договорів, укладених у столиці Данії з питання повернення на батьківщину військових, військовополонених та цивільних осіб, які опинилися на території іншої країни після завершення Першої світової війни.

Від імені України участь у К.у., починаючи з квітня 1920, брала УСРР, яка виступила спільно з радянською Росією у чотирьох договорах з окремими державами Західної і Центральної Європи. Ще у трьох угодах — з Данією, Великою Британією, Італією — у 1919–1920 радянську сторону представляла лише РСФРР.

20 квітня 1920 РСФРР і УСРР уклали два договори. Перший — з Францією про відправку на батьківщину російських військових, які перебували або стали військовополоненими на французькій території, а також у Королівстві сербів, хорватів і словенців, Алжирі та Греції. У ньому йшлося й про обмін російських і французьких громадян, які мешкали на території іншої сторони. Другий документ було підписано з Бельгією — про повернення росіян і бельгійців відповідно до РСФРР і до Бельгії. 21 травня того ж року домовленості про організацію обміну військовополоненими оформили Росія і Україна з Угорщиною. Актом від 5 липня 1920 обидві радянські республіки та Австрія досягли згоди щодо повернення на батьківщину всіх військовополонених і цивільних громадян, які перебували на теренах іншої сторони. К.у. набрали чинності від дня їх підписання і сприяли виконанню міжурядових домовленостей.

Документи, укладені в Копенгагені, містили також певні політичні зобов'язання з приводу воєнних дій у Східній Європі. Франція задекларувала свою відмову сприяти «будь-яким агресивним заходам проти Радянських Республік Росії та України». Таку ж позицію стосовно РСФРР і УСРР посів бельгійський уряд. Угорщина заявила, що не подаватиме «ніякої прямої або опосередкованої допомоги противникам Радянської Росії і Радянської України». Свій нейтралітет засвідчила Австрія, наголосивши на невтручанні у радянсько-польську війну та додержанні заборони на постачання воюючим країнам зброї, боєприпасів та військового спорядження.

Літ.: Документы внешней политики СССР, тт. 2, 3. — М., 1958, 1959; Українська РСР на міжнародній арені (1917–1923). — К., 1966.

М.М. Варварцев.