Твори (Франко, 1956–1962)/8/Пригоди Дон Кіхота/III
| ◀ II | Твори в 20 томах Том VIII Пригоди Дон Кіхота III |
IV ▶ |
|
——————
Славний лицар Дон Кесада
Думає глибоку думу:
То сідає, то зірветься,
Мов до лету горобець.
То він ходить по покою,
То неначе стовпом стане,
Щось воркоче та муркоче,
Далі так став говорить:
„Світ страшенно попсувався,
Мов та бочка розісхлася
Та тече в усіх уторах —
Конче тра набить обруч.
„Зледащіло все лицарство
Животи пасе, розводить
Все любовні теревені,
А пригод не йде шукать.
„А неправда скрізь панує
І гнітить невинність люто
Землю Божую плюгавить
І поганить красоту.
„Велетні жорстокі ходять,
Діток без страху з'їдають,
Мучать в погребах красавиць —
Оборони їм нема.
„Гей, Алонсо, схаменися!
Весь свій вік прожив ти чесно,
Злу не потурав ніколи,
То й тепер не потурай!
„Хоч всі правду відступили,
Наплювали на невинність,
Красоту відбігли в горю, —
Ти її не відбіжи!
„Світ страшенно попсувався
І не може він стояти, —
Без блукаючих героїв
За псю душу пропаде́!
„Гей, Алонсо, схаменися!
Будь ти світу порятівник,
Будь ти злому лютий месник,
Оборона правді будь!
„Годі тутка дома киснуть,
Мов в кропиві печериця,
Коли тамки світ весь гине!
Гей, спасати світ ходім!
„Діло славне і велике
Зве тебе: часи лицарства
Відновити! Ну ж до діла!“
Так наш лицар говорив.
Блудним лицарем зробитись,
На геройськії пригоди
Рушить з дому в світ широкий —
Ось що враз задумав він.
І почав усе ладнати,
Що до цього діла треба
І про що читав у книгах —
Много там не тра було.
Поперед усього — зброї.
Ця найшлася по шматочку:
Що на стріху, що у кухні,
Що в овечому хліві.
Взяв наш лицар шмату й цеглу
Та й ну терти, дряпать, шкрябать,
Поки зброя прадідівська
Стала на людей похожа.
Все мов і до ла́ду вийшло,
Тільки з шоломом був клопіт,
Бо візира неставало —
Ну, біда! Хоч сядь та й плач!
Взяв наш лицар шмат тектури,
Викроїв візир із неї,
Срібним обліпив папером
І до шлема прикрутив.
Бачилось — чого б ще треба!
Та підвів лихий Алонса
Взять меча і стрібувати,
Чи тривкий його візир.
Рубонув він раз і другий,
Розлетівсь візир на кусні,
І пропала вся робота,
І прийшлось новий ліпить.
Та тепер на розум взявся
Славний лицар Дон Кесада
І візир свій тектуровий
Бляхою підшив зі споду.
Лицарю коня потрібно.
Славний лицар Дон Кесада
Мав коня — таку драндигу,
Що лиш шкура й кість була.
_-_page_236.png)
Та не дбав про це наш лицар,
Твердо вірив, що небаром
Кінь його славніший стане,
Ніж той Сідів Бабієка[1].
По лицарському звичаю,
Про який читав у книгах,
Він прозвав свою драндигу
Шумно-дзвінко Росінанте[2].
По лицарському звичаю,
Про який читав у книгах,
Мусив і собі наш лицар
Винайти нове ім'я.
А ім'я те, що небаром
Малось стати голоснеє
На весь світ, затьмити назви
Амадіса, Галоара.
Беліана, Передура,
Плятіра, Еспляндіана[3],
Це ім'я повинно бути
І значуче, і дзвінке.
Вісім день ходив наш лицар
У задумі стофунтовій,
Поки назву ту придумав:
Із Ля-Манші Дон Кіхот[4].
Та, крім того, ще одного
Потребує всякий лицар
По лицарському звичаю,
Про який у книгах пишуть, —
Потребує лицар дами,
У котрій би закохався,
Щоб в ім'я її боротись,
Їй здобути славу й честь.
Він без дами — борщ без сала,
Хліб без соли, гла без уха,
Бо лицарство без любови —
То немов горіх-свистун.
Десять день ходив наш лицар
І шукав такої дами,
І зітхав, і так балакав:
„Боже, як то буде гарно,
„Як прийде́ до мої дами —
Велетень Каракулямбро,
Цар острова Маліндрани[5],
І такі слова рече:
«Препрославлена госпо̀же!
Вірний наш великославний
Лицар Дон Кіхот у бою
Збив мене й сюди прислав».
„Лиш кого б то в біса вибрать
Дамою свойого серця?“
Довго мучився наш лицар,
Поки врешті не знайшов.
В близькому селі Тобозо
Дівчина була, мужичка,
Звалась Домка Лоренцівна,
Дівка гарна, що й казать.
Славний лицар наш до неї
Здалека зітхав часами,
Та вона про те й не знала, —
От її він обібрав.
Видумав для неї навву:
Дульчінея із Тобозо,
Закохався в ній — та, звісно,
Все по-книжному, як слід.
Так готовився наш лицар
На своє велике діло,
Поки вирушив із дому
Світ від згуби рятувать.
- ↑ Сід, властиво Руї Діаз, національний герой еспанський, особа історична, жив у XI віці.
- ↑ Від rocin — коняка, і ante — давніше; значить: давніше був поганою конякою, а тепер, мов би то, ось чим став.
- ↑ Назви героїв тих лицарських повістей, котрими до одуру зачитувався наш лицар.
- ↑ Quijote по-еспанськи значить наголінник; quijada — вилиця, quesada — плесканка сира.
- ↑ Назви взяті з тих же лицарських повістей, зовсім фантастичні.