Твори (Франко, 1956–1962)/8/Пригоди Дон Кіхота/I
| ◀ Пролог | Твори в 20 томах Том VIII Пригоди Дон Кіхота I |
II ▶ |
|
У місцевості Ля-Манші,
У незвісному присілку
Жив собі убогий шляхтич
Дон[1]… Кіхада[2] чи Кесада[3].
Земелька його маленька,
Не препишнії палати,
Служби не щоби багато:
Сам свій пан і сам свій наймит.
Лиш старенька економка,
Молода її сестрінка
Та слуга, що враз конюх був,
Дроворуб і водонос.
Чи великі антенати
Були в нашого Кесади,
Де, коли й як відзначились —
Щось історія мовчить.
Лицар наш був муж спокійний:
Щит предківський коло печі
Був за заткальницю в нього,
В шоломі гніздились кури.
Спис проржавілий на кухні
За рожен вертівсь раз в тиждень,
Бо раз в тиждень штуку м'яса
Для господаря пекли.
Що ж робив наш славний лицар?
А робив він небагато:
Полював собі з хортами,
А то більше так сидів.
Чоловік уже в літах був —
Перебіг за п'ятдесятку,
Не женився, не дружився, —
Вкучно стало дармувать.
Ось він на старії літа
Вдарився в літературу,
А що був новак в письменстві
То й попав на манівці.
Вхо́пивсь за старі романи,
За лицарськії пригоди,
За ті пестрі, безконечні,
Дивовижнії казки.
Де лиш мав яку копійку,
Чи продав горох, чи просо,
Чи воли, чи гурт овечок,
Все в книгарню так і пер.
Ба, не стало незабаром
Ні гороху, ані проса,
Ні волів, ані овечок,
А читать хотілось страх!
Ось почав наш лицар славний
Земельку свою шматками
Продавать — а все на книги…
І читав, читав, читав.
——————