Твори (Франко, 1956–1962)/8/Абу Касимові капці/IV
| ◀ III. Як Абу Касим перший раз позбувся своїх капців | Твори в 20 томах Том VIII Абу Касимові капці IV. Мокра меланхолія Абу Касима. Він кидає свої капці в ріку Тіґріс, та вони по-злодійськи нічною порою вертають до нього назад |
V. Рожево-пахуче пробудження Абу Касима, гіркий плач його і рішення — спалити капці у огні ▶ |
|
——————
ВІН КИДАЄ СВОЇ КАПЦІ В РІКУ ТІҐРІС,
ТА ВОНИ ПО-ЗЛОДІЙСЬКИ НІЧНОЮ ПОРОЮ
ВЕРТАЮТЬ ДО НЬОГО НАЗАД
Абу Касим страх нещасний
Повернув у дім свій власний,
А вернувши, розридавсь.
Він скупар був, не злодюга, —
Аж тут ось яка наруга
Впала, що й не спам'ятавсь.
„Боже! — крикнув він крізь сльози. —
Чи ж то я коли де в лози
Крадене добро таскав?
Чи в кав'ярнях крав турбани?
Чи по лазнях я карма́ни
Людськії ревізував?
„Чи з злодіями я шлявся,
До комори добирався,
З стайні коні виводи́в?
Чи то я підніс правицю
На халіфову скарбницю?
Чѝ візиру[1] догодив?
„Будь я не купець, а віхоть,
Як чужого хоч на ніготь
До моїх прилипло рук!
Що ж судді я тому вдіяв,
Що мене він позлодіяв
І здер з мене грошей гук!
«Боже, знаєш в своїй власті,
Чи хоч думку мав я вкрасти
Ті папучі навісні!
Я ж не ткнувся б їх, як живо,
Коб не жарт, що так злосливо
Хитрий друг удрав мені!
„Ах, та вже тепер я бачу,
Що мою поштиву вдачу
Тії капці в гріх ввели!
Я бажав папучі мати, —
Мусив це мій друг пізнати,
Щоб він висів на гіллі!
_-_page_26.png)
„Я бажав в нових ходити, —
Грошей жаль було купити,
Пристрастилася душа
До оцих кайданів клятих!
Через них прийшлось віддати
Купу ось яку гроша!
„Кляті капці! Засліпили
Ви мене зовсім в тій хвилі,
Душу спутали мою!
Ви мене вели до згуби!
Так за те я чорту в зуби
В цій хвилині вас даю!“
В тім настро́ю, страх понурім,
Він за вуха капці шнуром
Міцно враз оба́ зв'язав,
Взяв на плечі, мов колоду,
І над річки Тіґра воду
В тихих думах поманджав.
Недалеко мав манджати:
Близько від його кімнати
Бистрий Тіґріс шумно плив.
Абу Касим над рікою
Став і ось перед собою
Свої капці положив.
„Капці, — мовив він, — невдячні!
Ви забули, необачні,
Як я вас любив, беріг!
Як я звільна в вас чалапав,
Кілька сот разів вас ла́тав,
Підбивав, скріпляв, як міг!
„А проте ви, капці кляті,
Замість вдяки, благодаті
Довели м'я до біди!
Ось вам від старого друга
Замість вдяки та ж наруга:
Йдіть до біса до води!“
І каміння в них наклавши,
Шнуром добре зав'язавши,
Розмахав і бух в ріку!
А вертаючи додому,
Тішивсь, що собі самому
Помсту видумав таку.
Ой, так, так! Собі самому!
Бо коли вернув додому
І про капці ні ду-ду,
Злая доля наготові
Тії капці стофунтові
Мала на його біду.
Ось три дні собі минули.
Ніччю рибаки тягнули
Невід в Тіґрісі по дні.
Як тягнули, так тягнули,
Раптом щось тяжке почули,
Мов колоду у матні.
„Бачність! Риба, знать, велика!
Крикнув невода владика. —
Затягай до бережка!
Живо, братці! Обережно,
Бо її сполошить можно!
Але ж, бестія, тяжка!“
Стогнуть рибаки, працюють,
Знай до берега прямцюють,
Аж ось раптом: пррр, та гов!
Зап'ялась матня в колоду!
Щоб відп'ять, владика в воду
Мусив бовтнуть стрімголов.
Довго шпортавсь там та нипав…
Виліз — ледве-ледве хлипав.
_-_page_30.png)
Хлопці невід потягли.
Ще тяжкий! Ну, Богу хва́ла!
Значить, риба не прорвала!
Страх цікаві всі були.
Витягають: що за дідько!
Риби ні хвоста не видко!
Діри у матні кругом,
А на споді для вигоди
Два капчиська, мов колоди,
Та ще з кам'яним нутро́м!
Став владика та й журиться,
Проклинає аж куриться:
„Щоб йому тристенний біс,
Тому вражому падлюці,
Що ті дідьчії папуці
Нам в найкращий вир заніс!»
Аж один рибак погляне
Та й говорить: „Пане, пане!
Чи ж не знаєте ви їх?
Це ж, — тристенний його бабці! —
Абу Касимові капці!
Він собі з нас робить сміх!“
„Так?“ владика лютий крикнув,
Капці з невода він смикнув
І нічого не сказав:
Взяв на плечі, мов колоду,
І, прискорюючи хо̀ду,
Вулицею поманджав.
Недалеко мав манджати:
Зупинився просто хати,
Де наш Абу Касим жив;
Там, щоб хвильку відітхнути
І довкола позирнути,
На землі їх положив.
Пусто скрізь було в тій хвилі.
Тож він розмахав щосили
Капцями та й бух в вікно!
Сам на річку скочив живо
Та й знай шепче: „Маєш пиво!
Маєш! Все мені одно!“
- ↑ Візир — високий державний урядник.