Твори в 20 томах
Том XV

Іван Франко
Гимн
• Інші версії цієї роботи див. Гимн Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1960
ГИМН.
Замість пролога.
 

Вічний революціонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
То аж вчора розповився
І о власній силі йде! —
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє…
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бо ж це голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По варстатах ремесницьких,
По місцях недолі й сліз.

І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття —
Не ридать, а здобувати
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революціонер —
Дух, наука, думка, воля
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавіна, —
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб вгасила, мов огень[1],
Розвидняющийся день?..
 1880.

 

 

——————

  1. Оге́нь — огонь (бойківський діялект).