Твори в 20 томах
Том XIV

Іван Франко
Мойсей
VI
Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1959
VI
 

У глибокім мовчанню цю річ
Вухом ловлять гебреї…
„Це вам казка, — промовив Мойсей, —
Ось вам виклад до неї.

„Дерева, це народи землі,
А король у їх колі —

Божий вибранець, син і слуга
Господевої волі.

„Як народи Єгова создав
Мов літорослі в полю,
Заглядав всім у душу й читав
З неї кожного долю.

„Заглядав їм у душу, яка
Їх удача й причина,
І шукав, кого з них би собі
Обібрати за сина.

„І не взяв отих гордих, грімких,
Що б'ють в небо думками,
І підносять могутню п'яту
Над людськими карками.

„І не взяв багачів-дукачів,
Що всю землю плюндрують,
Людським злотом і потом собі
Домовини мурують.

„І не взяв красунів-джигунів,
Що на лірах брязкочуть,
І свій хист у мармурі, в піснях
Віковічнити хочуть.

„Згордував усю славу, весь блиск
І земне панування,
І всі пахощі штук і усе
Книжкове мудрування.

„І як терен посеред дерев
Непоказний на вроду
І не має він слави собі
Ані з цвіту, ні з плоду, —


„Так і вибраний Богом народ
Між народами вбогий;
Де пишнота і честь, там йому
Зависокі пороги.

„Між премудрим він не мудрець,
У війні не войовник,
У батьківщині своїй він гість
І всесвітній кочовник.

„Та поклав йому в душу свій скарб
Серцевидець Єгова,
Щоб він був мов світило у тьмі,
Мов скарбник його слова.

„На безмежну мандрівку життя
Дав йому запомогу,
Заповіти й обіти свої,
Наче хліб на дорогу.

„Але заздрий Єгова, наш Бог,
І грізний і сердитий:
Те, що він полюбив, хай ніхто
Не посміє любити!

„То ж на вибранця свого надів
Плащ своєї любови
Недоступний, колючий, немов
Колючки ті тернові.

„І зробив його гострим, гризким,
Мов кропива-жеруха,
Аби міг лише сам він вдихать
Аромат його духа.

„І посольство йому дав страшне
Під сімома печатьми,

Щоб в далеку будучину ніс,
Ненавиджений братьми.

„Горе тому нездарі-послу,
Що в ході задрімає,
Або, Божу зневаживши річ,
І печать розламає!

„Вийме інший посольство страшне
Лінюхові з долоні,
Побіжить і осягне мету
І засяє в короні.

„Та щасливий посол, що свій лист
Донесе скоро й вірно.
Дасть вінець йому царський Господь
І прославить безмірно.

„О Ізраілю, ти той посол,
І будучий цар світу!
Чом не тямиш посольства свого
І його заповіту?

„Твоє царство не з цієї землі,
Не мірська[1] твоя слава!
Але горе, як звабить тебе —
Світовая забава…

„Замість статися сіллю землі,
Станеш попелом підлим;
Замість всім з'єднать ласку, ти сам
Станеш ласки негідним.

„Замість світ слобонити від мук
І роздору і жаху,
Будеш ти мов розчавлений черв,
Що здихає на шляху.“

——————

  1. Мірський — а) середгромадський б) світовий.