Твори (Франко, 1956–1962)/10/Борислав сміється/XXI
| ◀ XX | Твори в 20 томах Том X Борислав сміється XXI (Іван Франко, Петро Франко) |
XXII ▶ |
|
Леон мав причину радіти: перший вагон церезини котився на північ до російської границі. Інші вагони стояли на готові. Ще два, три дні, а перше замовлення буде завершене, вложена праця стократно нагороджена. На яснім тепер небі не бачив ні хмариночки. Але ні! Його чоло нахмарилося, коли Фанні призналася, що любить безмежно Ґотліба. Тепер, коли Леонові здавалося, що вхопив золотого вола за роги, хотів трохи з Германом, що посмів пустити йому „шпильку“, поторгуватися, хоча в душі не мав нічого проти того. На усильні благання Фанні пішов іще раз до Ґольдкремерів. Застав пригнобленого Германа і збожеволілу Рифку, яка саме відкрила Германові наміри Ґотліба. Але Герман уже знав від Ван Гехта про фабрику, заложену Леоном. Оба станули око в око. Герман показав Леонові телеграму: вагон церезіни придержано. Суд видав наказ арештувати Шеффеля і опечатати фабрику церезіни. А Ґотліб? Герман усе-таки любив свойого одинака, хоч і не такою звірячою любов'ю, як Рифка. Всі троє, порозумівшись, сідають до повоза і мчать до Борислава, щоби спасти Ґотліба і Фанні, яка грозить, що смерть собі заподіє, коли Ґотліба стріне нещастя.