Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Псалом 136
| ◀ Калино-малино | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Псалом 136 |
Голубонько-дївчинонько ▶ |
|
З-під неба рідного в неволю
Над Вавилонські береги
Нас завели з Єрусалиму
Тажкі́ї наші вороги!
Тимпани, гуслї і цимбали
На ве́рбах висїли чужих;
Ми гірко плакали, ридали —
Не бу́ло милости у них!
Вони на сльози не вважали,
Вони казали без жалю́:
»Возьміте гуслї і цимбали,
Заграйте пісню нам свою!«
Та як нам грати, як співати
Про славу наших перших днїв?
Нї!… не дамо ми свої піснї
На сьміх заклятих ворогів!…
Розбийтесь, гуслї дорогії!
Порвіть ся, струни, всї у-раз,
Як я рукою на чужи́нї
Доткну́ ся тілько-но до вас…
Ізсо́хни ти, руко лукава,
Як тії струни колихне́ш,
Закаменїй ти, мій язи́ку,
Як рідну пісню йно почнеш!…
А ти, кому ми так служили,
Твої коханії сини,
Поглянь, поглянь на нас із неба
І день нещасний спомяни!
Ти спомяни, як ворог тя́жкий
Невинні душі побивав!
Як руйнував Твою сьвятиню
І над руїнами кричав:
»Конайте стїни Русалима!
Нївечте Бога і людий!…
Ведїть в неволю молодята
І ріжте старцїв і дїтий!…«
Щасливий будь, хто вам відплатить,
Хто й ваші дїти розповє,
І зо сьміхом без серця й жа́лю
О перший камінь розібє.