Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Голубонько-дївчинонько
| ◀ Псалом 136 | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Голубонько-дївчинонько |
Козаче, голубче… ▶ |
|
Голубонько-дївчинонько,
Зіронько моя!
Не питай ся моя мила,
Чого сму́тен я:
Живо, живо того смутку
Сама не минеш!…
От-тогдї-то, моя мила,
Мене спомяне́ш…
Ой дївчино моя мила,
Мій рожевий цьвіт!
Ти весела, сьвітом рада,
Тобі милий сьвіт!…
Живо, живо сьвітом знудиш,
Тяженько здихнеш:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене спомяне́ш!…
Гудуть пчоли край віночка, —
Ти як лист дріжиш…
Ти їх гониш, не відгониш, —
І сама біжиш…
Живо, живо під ті співи,
Як дитя заснеш:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене спомянеш…
Ти затопиш очи в очи, —
Очи не схибнуть!
Тобі дивно, що чужії
Від твоїх мигнуть…
Живо, живо сама глянеш
І сама мигнеш:
От-тогдї то, моя мила,
Мене спомянеш…
Ти спокійно обіймаєш
Своїх і чужих!
Як дитина ти, дївчино,
Ла́стиш ся до них…
Живо, живо від чужого
Руки відвине́ші:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене спомянеш…
Зійде сонце — ти весела,
Других весели́ш…
Прийде нічка, ти в постелї
Як дитина спиш…
Живо, живо, цїлі ночи
Оком не стикне́ш:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене́ спомяне́ш…