Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Не дивуйтесь, добрі люде…

Твори. Том I
Степан Руданьский
I. Поезії лїричні.
Не дивуйтесь, добрі люде…

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Не дивуйтесь, добрі люди…

Львів: Товариство «Просвіта», 1912

6. (Пісня.)

Не дивуйтесь, добрі люде,
Добрі люде, ви, сусїди,
Що задумуюсь меж вами,
Що журю ся я завсїгди.

Лїта мої — молодії…
Що́-ж по тому? що́-ж по тому,
Як без щастя, як без долї
Жити в сьвітї молодому?

Моє щастя за горами,
Може другим помагає.
Моя доля враз з Дунаєм
В синє море упливає.

Житя моє! житя моє!
Ти — покошеная нива.
Не зосталась, не пригнулась
Жадна квіточка щаслива.

Жар серденько пригріває,
Душа рада в холодочок:
А де гляну-подивлю ся —
Тілько камінь та пісочок.

І я сохну, засихаю,
Як в степу билина тая,
Поки мене не пригорне
Де могила сировая.

І пригорне могилонька!…
Хто-ж рідненький там заплаче?
Хиба ворон чорнокрилий
Прилїтаючи закраче.

І пригорне могилонька!…
Хто-ж за мене спогадає?
Як подумаю за сеє,
З жалю серце розпукає.

Не дивуйтесь же ви, люде,
Не дивуйтесь ви, сусїди,
Що задумуюсь меж вами,
Що журю ся я завсїгди!

29. VI. 1854.