Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Зозуля
| ◀ Не дивуйтесь, добрі люде… | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Зозуля |
Повій, вітре, на Вкраїну… ▶ |
|
7. Зозуля.
[З польского.]
На Поділя з України
Зозуленька прилїтала,
Прилїтала і кувала —
Вона ж мене счарувала.
Рветь-ся серце до дївчи́ни,
До дївчи́ни з України,
Рветь-ся серце, розпукає,
Як за нюю спогадає…
Зозуленько, голубонько!
На́ що-ж бу́ло прилїтати?
Прилїтати, чарувати
І на сльози покидати?
Ти у неньки голубочки
Рвеш квітки, плетеш віночки;
А я бідний сиротина
Засихаю, як билина!…
Ой зіронько, що́ із неба
Поглядаєш в Українї,
Ти скажи, скажи дївчи́нї,
Чого мому серцю треба!…
Роскажи, що я горюю
І що в крику, шуму, гуку
Я їдно лиш тілько чую,
Їдно́ чую: ку-ку, ку-ку!…
По тім небі, дївчинонько,
Полети, лети, зіронько!
Лети, лети, голубонько,
По тім небі, дївчинонько!
Та дївчина не вертає:
Її мила Україна,
Її инший пригортає…
Ох, невдячная дївчина!