Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Козаче, голубче…
| ◀ Голубонько-дївчинонько | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Козаче, голубче… |
Не згадаю гадки… ▶ |
|
»Козаче, голубче,
Соколику мій,
Іще хоч годи́ну
Зо мною постій!
Нехай погляну,
Нехай поплачу,
Заким з дороги
Тебе побачу«.
— »Дївчино, рибчино,
Не плач, не ридай,
За мною молодим
Ручок не ламай.
Коли не згину,
Я не покину,
Я не покину
Любу дївчину«
— »Козаче, голубче,
Щасливий бувай!
За мене в чужинї
Ти не забувай.«
— »Де я не буду,
Я не забуду;
Не плач, дївчино:
Живо прибуду!« —
»Ой доню, Явдоню,
Зїльлячко моє!
Чого-ж так змарнїло
Личенько твоє?«
— »Ой мати, мати!
Тяжко вмирати,
Ой а ще важче
Милого ждати!
Давно я, давно я
В милого була,
Вже тая стежечка
Зїльлям заросла.
Піду я, мати,
Зїльлячка рвати,
Зїльлячка рвати,
Милого ждати!…
Рвуть зїльля дївчата,
Віночки плетуть,
А мої оченьки
Тілько сльози льлють.
Ой зїльля, зїльля,
Чуже весїльля,
А моя мука —
З милим розлука!…«
— »Дївчино, рибчино,
Здорова була!
Чи вже-ж ти, чи вже-ж ти
Мене забула?«
— »Я не забула,
Я не забуду,
Любила вірно,
Любити буду.«