Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Богдай тебе
| ◀ (До України) | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Богдай тебе |
Полюби мене ▶ |
|
Колись я із тяжкої туги
На лаві дубовій лежав,
Остатнїй карбованець срібний
В пустії калитцї держав.
Аж тут навинулась дївчина,
І я свою тугу забув:
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе Бог не забув!
І сїв я на лаві дубовій,
І сїла дївчина моя,
Дївчина мене обійняла,
Обняв же дївчину і я.
Їден поцїлунок гарячий, —
І я як від чарів ожив:
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе Бог оживив!
Дївчина мене пригорнула,
Дївчину і я пригорнув,
Дївчина на лаві заснула,
І я коло неї заснув.
І снилось так мило та любо,
І я через сон говорив:
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе Господь любив!
Раненько дївчини нестало,
І знов я на лаві лежав,
І міцно слабими руками
Пустую калитку держав.
Узяла, псявіра, узяла!
І я собі тихо сказав:
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе дїдько узяв!