Твори (Руданський, 1912–1914)/1/(До України)
◀ Ой вийду я у садочок… | Твори. Том I I. Поезії лїричні. (До України) |
Богдай тебе ▶ |
|
Ой з-за гори, із-за кручі
Да скриплять вози їдучи,
А попереду козаченько
Так вигукує йдучи:
»Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго кровавицю
Будуть з тебе пити
Тай дїточок твоїх бідних
В кайдани водити?
Твоя слава — у могилї,
А воля в Сибірі;
От-що тобі, матусенько,
Москалї зробили!
Гукни ж, гукни, Україно,
Нещасная вдово!
Може дїти на твій голос
Обізвуть ся знову!
Може знову розвяжуть ся
Звязанії руки,
Може знову бряжчати-муть
Козацькі шаблюки!
Може військо запорозьке
Як море заграє,
А дївчина, як і перше,
Пісню заспіває!
Тогдї вже нас не забудуть
І московські внуки,
[Бо] кров за кров катам нашим
І муки за муки!
Гукни ж, серце-Україно.
Та тілько скоріше,
Бо чим дальше ссуть кров нашу
Все більше та більше!«
[1859?]