Для інших версій цієї роботи див. Ой люлі, люлі, моя дитино.
| ◀ І багата я | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Ой люлі, люлі, моя дитино (Тарас Шевченко) |
Ой чого ти почорніло ▶ |
|
Ой люлі, люлі, моя дитино,
В-день і в-ночі...
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину! Не клени тата,
Не помяни!
Мене прокляту: я — твоя мати, —
Мене клени!...
Мене не стане, — не йди між люде, —
Іди ти в гай:
Гай не спитає, й бачить не буде, —
Там і гуляй!
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись!...
Бо я любила, моя дитино,
Її колись.
Як підеш в села, між тії хати,
То не журись:
А як побачиш з дітками матір,
То — не дивись!