| ◀ Нащо мені чорні брови | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Вітер в гаї нагинає (Тарас Шевченко) |
Заповіт ▶ |
|
Вітер в гаї нагинає
Лозу і тополю,
Лама дуба, котить полем
Перекотиполе.
Так і доля; того лама,
Того нагинає.
Мене котить, — і де спинить,
І сама не знає!
У якому краї мене заховають?
Де я прихилюся, на віки засну?
Коли нема долі, нема талану,
То нікого й кинуть. Ніхто не згадає,
Не скаже хоть на сміх: «Нехай спочиває!
Тілько його й долі, шо рано заснув!..»