Струни/2/Іван Франко/Коли часом

Струни. Том 2
під ред. Богдан Лепкий
Коли часом (Іван Франко)

КОЛИ ЧАСОМ.

Коли часом в важкій задумі
Моя поникне голова,
Легенький стук в вікно чи в двері
Потоки мрій перерива.

Озвуся, вигляну — даремно,
Не чуть нікого, не видать,
Лиш щось у серці стрепенеться,
Когось то хочеться згадать.

Чи щирий друг в далекім краю
Тепер у лютім бою згиб?
Чи плаче рідний брат, припавши
Лицем до прадідівських скиб?

Чи може ти, моя голубко,
Моє кохання чарівне,
Далеко десь, з німим докором
В тій хвилі згадуєш мене?

Чи може, гнучи в собі горе,
Ти тихо плачеш у тиші,
А то твої пекучі сльози
Мені стукочуть по душі.