|
Дайте мені коня мого,
Дайте вороного,
Пустіть мене, пустіть мене
В поле на дорогу.
Я уздою золотою
Коня загнуздаю,
Вітром буйним пронесуся
До рідного краю.
Кінь козачий, неледачий —
Полетить до стана,
Між хатами, курінями,
Як вкопаний стане.
Тай скочу я з вороного,
Землю поцілую,
З горілкою до губ моїх
Чарку притулю я.
Тихо, тихо... нема коня,
Нема вороного, —
Не пускають козаченька
В поле на дорогу.
Понесеться пан кошовий
Без мене на січу;
Зійде сонце в чистім полі —
Я його не стрічу.
Буде буйно шабля гостра
Ляха, Турка бити,
Будуть з гурком запорожці
По морю летіти...
Ой, колиб хто подав мені
Коня вороного,
Ой, колиб хто пустив мене
В поле на дорогу!...
| 
