| ◀ Гей, у мене був коняка | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Хортиця (Яків Щоголів) |
Неволя ▶ |
|
|
Хортиця.
Стогонить Дніпро по скелах,
Бється об пороги;
Все питав: деж ви, діти?
Де мої небоги?
Стогонить Дніпро з порогів,
Лине до Хортиці;
Каже: «Байдо, деж твій город.
Стяг і гаківниці?
Де та Січа, що, як море,
Силою кипіла;
Тая воля, що в роздоллі
Пеклом клекотіла?
Розвалилися редути
І рови густою
Од низин і до вершини
Вкрилися травою.
В гранях Січи спить нерушно
Камяна планина;
Землю, славою покриту,
Топче товарина.
На козачім вжітку німці
Хат набудували;
Грунт пошарпали, побили
Й ралом заорали.
Воля, ретязем повита,
В плавнях спочивав;
Слава кровю перелита,
По світу літає...
А Дніпро біжить до моря,
Все пита Хиртиці:
Деж та Січа, деж тоіі Байда
Стяг і гаківниця?...»