Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/92

Ця сторінка вичитана

не схотілося рано сидіти в ковбасні, і він довго гуляв понад Сеною. Проте, за сніданком тяжко йому було встояти проти спокусливої лагідности Лізи. Вона знову розпочала з ним розмову про посаду інспектора в павільйоні морської риби, не дуже натискаючи, але говорячи за це, як за таку річ, що її варто обміркувати. Він її слухав, сидячи над повною тарілкою, відчуваючи, як на нього впливає проти волі чистота та затишок їдальні. Під ногами в нього була м'яка рогожка; мідяна лямпа блищала, спускаючись зі стелі; ніжний малюнок жовтавих шпалер та меблі ясного дуба давали втікачеві зрозуміти насолоду від чуття порядности серед розкошів, і це плутало його поняття правди та кривди. Проте, Фльоранові вистачило сили ще раз відмовитись, повторюючи свої думки, але відчуваючи в той же час, що це був поганий тон з його боку — в такій обставі виставляти перед людьми свою впертість та гнів. Ліза не сердилась; навпаки, вона посміхалася своєю чарівною посмішкою, від якої сердешний ще гірше ніяковів, аніж від її вчорашнього прихованого роздратовання. За обідом говорилося тільки про великі запаси на зиму; всенька ковбасня мала взяти участь у цій роботі.

Вечорами було вже холодно. Пообідавши, сім'я переходила до кухні. Там було дуже тепло. Та й кухня була така велика, що в ній, не заваджаючи роботі, декілька чоловіка могло сісти навколо чотирикутного стола, що стояв під стіною. Кімната освітлювалась газом; стіни її на височінь людського зросту були облицьовані білим і блакитним фаянсом. Ліворуч була велика чавунна плита з трьома отворами, куди просувалися днища трьох присадкуватих казанів, закурених від кам'яного вугілля. На кінці плити зроблено було духовку, а над нею димарню. Над плитою висів цілий арсенал шумовок, полоників, виделців з довгими держалами, а вище йшов цілий ряд позначених шухлядок, де переховували натерту скоринку і хлібний м'якуш, щоб обсипати м'ясо, гвоздику, мушкат та різні сорти перцю. Праворуч стояв притулений до стіни стіл рубати начинку — величезна дубова колода, геть порубана. Різні апарати, прикручені до тої колоди — смок ковбаси