полоник
полоник
|
|
Поло́ник, ка, м. 1) Разливная ложка, большая ложка. Шух. I. 250. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. 2) Головастикъ.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924