кни́жка, *книгу́ся. Зроблю маленьку книжечку. Шевч. 376. Письменному — книжка в руки. Ном. № 6016. Троянське плем'я все засіло коло книжок та аж потіло і по латинському гуло. Котл. Ен. IV. 21.
Книга́рня, ні, ж. Книжный магазин.
Книга́рський, а, е. Книгопродавческий.
Книга́рь, ря́, м. Книжный торговец, книгопродавец. За поміччу ш. п. Кожанчикова, що не тільки яко книгарь, але яко правдивий… приятель покійників прийнявся за сю справу, друкується тепер усе. Передмова до Кобз. Шевч. 1867.
Книгогри́з, за, м. Презрительно: книжник, вечно возящийся с книгами, *книгоед. Ти написав томів із сотню, книгогризе. К. Дз. 52. *Прийми й мене, старого книгогриза, до гурту инших книжних робаків. П. Стеб.
Книгозбі́р, збо́ру, м. Библиотека. В книгозборі батька Тараса. Ном. II.
*Книгозбі́рня, ні, ж. Библиотека. Киев.
Кни́жечка, ки, ж. Ум. от кни́га.
Кни́жка, ки, ж. 1) Ум. от кни́га. *2) Третий желудок у рогатого скота. Сл. Яворн.
Книжко́вий, а, е. Книжный. Залюбовський прислав власного збору приказки: 127 книжкових і 585 записаних в Катеринославщині. Ном. I.
Кни́жник, ка, м. Книжник, любитель книг; большой грамотей. Одно из пожеланий на крестинах новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9.
Кни́жницький, а, е. Книжничий. Тепер займаймо книжницьку голоту (бурсаків), що висипала з Брацтва в личаках. К. ПС. 69.
Кни́жній, я, є. 1) Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої справи. Шевч. 206. *2) Кни́жній чолові́к. Ученый, образованный человек. О то чоловік дуже книжній: він вам за всякі землі роскаже й усі закони знає. Пир. у., Конон.
Книп, па, м. 1) = Ґнип. 2) Неотеса, мужик. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у.
Кни́пець, пця, м. = Ґнипе́ць.
*Кни́пити, плю, пиш, гл. Нервничать. Под. г.
*Кни́поть, птя, м. Неотеса. Чортів книпоть. Екатер. г. Сл. Яворн.
Книш, ша́, м. 1) Род хлеба с завернутыми внутрь краями и смазанного свиным салом или конопляным маслом. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцулов в книш кладется смесь из вареного картофеля, овечьего сыру, смешанного с петрушкою, чесноком и пр., а сверху масло или солонина. Шух. I. 143. 2) Пренебрежительное прозвище священников, дьячков *и учеников духовной школы. Умань. Книш лапал лики. Св. Люб. 223. 3) Камковый верх меховой шапки галицкого мещанина, выдающийся над опушкой в форме книша́. Гол. Од. 18. 4) Мн. Род вышивок на рубахе. Чуб. VII. 427. *5) Прозвище малорослого человека. Пир. у., Конон. *6) Один из сортов яблок. Е. Чик. Ум. Кни́шик.
*Книшоха́п, па, м. Взяточник (преимуществ. в духовном быту). Екат. г. Сл. Яворн.
*Книшува́тий, а, е. Похожий на книш. Екат. г. Сл. Яворн.
Кно́рос, са, м. Кабаний самец, не кладеный. Шух. I. 212.
Кнур, ра́, м. Боров. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372.
Кнурова́тий, а, е. Похожий на борова.
Кнурови́на, ни, ж. Мясо борова.
Кнуря́чий, а, е. Принадлежащий, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Кнюх, ха, м. Увалень, неповоротливый человек.
Кнюха́тий, а, е. Брюхастый. Борз. у.
Княги́нечка, ки и княги́нька, ки, ж. Ум. от княги́ня.
Княги́ня, ні, ж. 1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка. К. ЧР. 46. 2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Нп. Ні, молода княгине,
