Словник української мови (1927)/княгиня
| ◀ княгинечка | Словник української мови К княгиня |
княгівна ▶ |
|
Княги́ня, ні, ж. 1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка. К. ЧР. 46. 2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Нп. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля. МВ. I. 42. 3) Род весеннего хоровода с песнями. Грин. III. 114. Ум. Княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Нп. Жінка княгинька, а хата неметена. Ном. № 9118. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка. АД. I. 45.