Кля́нути, ну, неш, гл. Хлынуть. А кров так і клянула з його. Звенигор. у. Слов. Д. Эварн. См. Хля́нути.
Кля́па, пи, ж. Старая корова. Вх. Лем. 425.
Кля́скати, каю, єш, одн. в. кля́снути, сну, неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 106). 2) — язико́м. Щелкать, щелкнуть языком. Вх. Лем. 425.
Клясти́, кляну́ (клену́), не́ш, гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Шевч. 69. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. Єв. М. V. 44. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831.
*Клясти́ся, ну́ся, не́шся, гл. Клясться, божиться. «Клянусь тобі богом, що більше не буду!» — і клянеться й присягається злодій. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кля́тий, а, е. 1) Проклятый. Нехай кляті бенкетують. Шевч. 53. Жидюга… лічить гроші коло ліжка, клятий. Шевч. 135. 2) Переносно: упорный, упрямый. *3) Злой, злобный. Мухи в Спасівку дуже кляті, кусливі. Крим. Є всякі відьми: і добрі, і кляті. Крим.
*Клято́ваний, а, е. Проклятый, гнусный, злобный. Клятований хлопець. Крим. Всі цигани дуже клятовані. Крим.
Кляття́, тя́, с. Проклятие. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая. Гатц.
Клятьба́, би́, ж. 1) Проклятие. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. I. 217. 2) Заклятие. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у. *3) Клятва, зарок. Дали один перед другим клятьбу таку, що як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи. Крим. *4) Заповедное завещание. Як помірав, то написав він клятьбу, щоб хату його не продавали, а зробили в ній школу. Крим.
Кляч, ча́, м. Каждая из двух палок на концах рыболовной сети (го́нишної сі́тки), невода; к клячу́ привязан канат, за который вытягивается сеть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.
Кляча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Стоять на коленях. 2) Делать род плетня в лесу, подрубив тонкие деревья, наклонив и перепутав их между собою. Чигир. у.
Клячи́ти, чу, чиш, гл. Заламывать стебли растений для обозначения чего-либо; вообще делать кляк (см. Кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш… покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.
Кляч(ш)ни́к, ка́, м. = Кляч. Вас. 186.
Кля́штор, ра, м. Католический монастырь. Будувать кляштори і костьоли. Стор. МПр. 45.
Кмети́ня, ні, ж. = Кмети́ця. В рям'я б одяглася я, наче та кметиня. Щог. Вор. 36.
Кме́ти́ти, кмечу́, ти́ш, гл. Смекать, понимать; замечать, примечать. Уже дитина кметить. НВолын. у.
Кмети́ця, ці, ж. Крестьянка, жена крестьянина. Коб мі бог дав такі косоньки, годна ж бим бути за кмітським сином, за кмітським сином кметицьов бути. Гол. IV. 77.
Кметли́вий, а, е. Понятливый.
Кме́тський, а, е. Крестьянский, принадлежащий кме́теві. За кмітським сином кметицьов бути. Гол. IV. 77.
Кметува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Думать, раздумывать. 2) Соображать, понимать, разбираться в чем. Так чоловік кметував, поглядаючи. Св. Л. 160. *Я кметую що-до саду. Хот. Нік.
Кметь, тя, м. 1) Крестьянин, хлебопашец. Два кметі, пан третій. Ном. № 1175. 2) Сметливый человек, находчивый, хитрец. Подольск. г.
*Кмі́та, ти, м. Наблюдатель. Н.-Лев.
Кміти́ти, кмі́тливий, кмітува́ти = Кмети́ти, кме́тливий, кметува́ти. Кмітливий хлопець, то й швидко навчиться. Канев. у.
Кнап, па, м. Ткач. Вх. Лем. 425.
Кни́га, ги, ж. 1) Книга. Листоньки пише, книги читає. Чуб. III. 306. Ой хто б мої слова списав у книгу. К. Іов. 42. 2) Том, часть сочинения. 3) Чайка (птица). Волын. г. Ум. Кни́жечка,
