симая с богомі́лля как гости́нець. Пир. у., Конон. 4) Небольшой деревянный молоток у столяра. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Кия́ночка. Я з Києва швачка, я з Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Кия́нський, а, е. Киевский. В хаті мило та любо глянути: лавки й столи липові, образи киянські, хороше помальовані. МВ. I. 84.
Кия́ра, ри, ж. = Кию́ра. Мнж. 60.
Кия́х, ха́, м. 1) Кисть, початок кукурузы. За цілий день я ззів тілько два кияхи пшенички. Сквир. у. 2) Раст. Thypha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 169. 3) Метелка проса. Мнж. 184. Ум. Кияшо́к.
Кияхува́тий, а, е. О просе: Кияхува́те про́со — то просо, кисть которого собрана вместе, все веточки прижаты. Мнж. 184. См. Кийкува́тий.
Кияшо́к, шка́, м. Ум. от кия́х.
Кі́бець, бця, м. 1) Кобчик. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Нп. 2) Название одного из играющих в детской игре в перепели́цю. Ив. 25. Ум. Кі́бчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.
*Кібі́т, ту, м. Смышленность, расторопность. Як у кого є кібіт, то тому не важко розібрати, шо воно й як. Крим.
*Кі́бка, ки, ж. Печурка в печке. Остер. у. Бл. Неч.-Левиц.
Кі́бчити, чу, чиш, гл. Бить, колотить. Мнж. 61.
*Кі́б'ячий, а, е. Кобчиков. Не чутно… голодного кіб'ячого гуку. Мирн. I. 435.
Ківето́ра, ри, ж. Половина та́льби. Шух. I. 182.
Ківки́, кі́в, м., мн. = Лядобі́йці. МУЕ. III. 24.
Ківна́та, ти, ж. = Кімна́та. Ой деж тебе порубали? В ківнаті на блаваті. Гол. I. 82.
Ківш, ковша́, м. 1) Совок для насыпки зернового хлеба, муки и пр. 2) Плата мельнику мукою за помол. Ковша брати. 3) Ковш, сосуд с рукоятью для черпанья и питья жидкостей. Чи чарка то, чи ківш буде, — не глядить переміни: гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночної тіни. ЗОЮР. I. 317. Ви́пити (*дозна́ти по чому) ківш ли́ха. Претерпеть много горя. Не один ківш лиха підсунула йому злая доля, — випив їх бідолашний. Стор. I. 231. Бийте його добре киями, щоб знав почому ківш лиха. Ном. № 4954. *По́вен ківш. С избытком, предостаточно. У його, думаю, і без того повен ківш (суму). Кон. II. 72. Ум. Кі́вшик. Сивушки зараз ковтонули по ківшику і не здрігнули. Котл.
Кі́готь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. Посл.
Кіз, кі́зу, м. Кал животных. Сердитий та недужий — кізові рівня. Ном. № 3349. Посади́ти в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. См. Кізя́к.
Кізі́вер, ра, м. Крутое взгорье, которое можно пахать сверху вниз, возвращаясь с плугом порожняком. Вас. 205.
Кі́зій, я, є. Козий. Желех. Кі́зє молоко́ = Кі́тче молоко́. Вх. Уг. 244.
Кі́зка, ки, ж. Ум. от коза́. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнут, приделанный к козьей лапке.
Кі́зли. См. Козе́л.
Кі́злик, ка, м. Отгородка на чабанской арбе для топлива. Мнж. 182.
Кі́злини, лин, мн. 1) Подставки, на которых лежит конец вала в мельнице. Лебед. у. 2) Колышки, забитые по бокам кі́злин для того, чтобы лазить по ним вверх для смазки вала. Лебед. у.
Кізля́, ля́ти, с. Козленок. Почали плодити рябих ягнят і кізлят. Опат. 53.
Кі́зонька и кі́зочка, ки, ж. Ум. от коза́.
Кі́зь-кі́зь! меж. Зов коз.
Кізя́к, ка́, м. 1) Помет, кал домашних животных. До нашого берега ніщо добре не припливе — не кізяк, то тріска. Ном. № 2137. *2) = Кирпи́ч. Пир. у., Конон. Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра може сидітиме рядом зо мною, за одним столом: я — гласний і він — гласний. Мирн. ХРВ. II. 233. Ум. Кізячо́к. Мнж. 1.
Кі́йло, ла, с. Ковыль, Stippa pennata. О. 1862. V. Кух. 38. Ой по горі, по горі, там Грицюхно ходить, там біле
