Словник української мови (1927)/кімната
◀ кімля | Словник української мови К кімната |
кімнях ▶ |
|
Кімна́та, ти, ж. В украинских хате, доме — небольшая комнатка, отгороженная в большой общей комнате; служит обыкновенно спальней. Вас. 195. У вдовиці дві світлиці, а третя кімната. Мет. 53. Поставлю хату і кімнату. Шевч. Піду я до кімнати постіль білу слати. Чуб. V. Мати собі стрівожилась, устала з-за стола і одвела її в кімнату. К. ЧР. 129. Ум. Кімна́тка, кімна́точка. Він любив свою світличку з кімнаткою. Г. Барв. 143. Сам Сухобрус жив в сусідній кімнатці. Левиц. Пов.